Вахнюк Ярина, 9 років, м.Рівне

Ярина росте в родині, де у мами вона третя дитина. За повсякденними турботами великої родини проходить усе життя, і увагу треба приділяти кожній дитині. Але щось в поведінці Ярини стало бентежити її маму все більше. Згодом вона помітила, що Ярина почала часто пити воду та швидше втомлюватися. Не гаючи часу, Ярину повели здати аналізи. На жаль, все виявилося набагато складніше, ніж можна було уявити. У Ярини виявили діабет 1 типу. Дівчинку терміново госпіталізували.

Потім було багато обстежень, щоденні численні проколи пальчиків дитини. Потрібно було вчитися жити по-новому. Мамі було страшно виписувати доньку з лікарні та лишатися наодинці із її хворобою. А тут ще й нова біда. Тільки-но вони повернулися додому – на наступний день почалася повномасштабна війна. Було дуже страшно. Як бути з хворою дитиною? Але час ішов, і родина звикала до нових умов життя. Мати впевнена, якщо хтось скаже, що це лише інший спосіб життя, то це не так... Вона, як ніхто інший, знає, що таке жити в постійному контролі харчування та емоційного стану дитини.

Але пізніше трапилося дещо неймовірне. Минуло 5 місяців, і випадковою страшною знахідкою для мами став високий рівень глюкози в старшого сина, коли йому було лише 10 років. Це був повний розпач. Хлопець – спортсмен, жвавий та розумний. І тут діабет. Тепер мати постійно хвилюється і за середнього сина, постійно контролюючи рівень глюкози і йому.

Яринка навчається зараз у 4 класі. Їй дуже важко дається навчання, вона важко запам'ятовує. Але дівчина компенсує це за рахунок творчості. Робить сама різні проєкти з картону, вирізає та малює. Може цьому присвячувати цілий вихідний день. У школі дівчинка соромиться колоти інсулін, тому ховається від однолітків. Маючи двох хворих на діабет дітей, мати не в змозі забезпечувати Ярину сенсорами моніторингу рівня цукру – необхідним медичним обладнанням, що полегшує життя. Дівчинці потрібна допомога