Саленко Христина, 18 р.,Тернопіль

Христині 18 років, і вона навчається у коледжі на факультеті ветеринарної медицини. З дитинства дівчина проявляє безмежну любов до тварин, тому без сумнівів обрала майбутню професію.

Народилася Христина здоровою дитиною. Вона була завжди усміхнена, позитивна та енергійна.

Після початку повномасштабного вторгнення у Христі почалися напади панічних атак. Одного дня, знаходячись вдома з молодшим братом, діти стали свідками сильних вибухів над містечком. Через декілька днів дівчину госпіталізували в лікарню. Там вперше виміряли цукор, показник був підвищеним. Вирішили звернутися по допомогу до психолога, і після декількох сеансів стан покращився.

Проте через пів року мама дівчинки помітила різку втрату ваги, сильну спрагу та часте відвідування туалету. Вони звернулися в лікарню до ендокринолога. Після взяття крові на визначення рівня цукру, ендокринолог одразу направив Христину в лікарню з підозрою на цукровий діабет 1 типу. Там діагноз підтвердили. В перший же день Христя почала інсулінотерапію.

У перші місяці було важко змиритися з тим, що тепер для життя необхідний інсулін та постійний контроль рівня цукру. Христя впала у депресію, не знала, як бути далі.

Зараз дівчина звикла до наявності діабету у своєму житті, не соромиться цього показувати та відкрито ділиться цим з іншими. Раніше у школі вона соромилася робити заміри цукру та уколи інсуліну, бо відчувала погляди однокласників. В коледжі Христі пощастило з одногрупниками. Вони знають про її особливість та не цькують через це.

Але поєднувати навчання з постійним контролем цукру – важко. Тому для контролю та гарної компенсації Христя потребує сенсорів для вимірювання цукру в крові. Проте її сім’я не має можливості кожного місяця забезпечувати дівчину сенсорами. Тому мама звертається за допомогою.