Марченко Денис, 7 років, м.Чернігів

Важке хронічне захворювання змінило життя Дениса. У трирічному віці з життєрадісної дитини він перетворився на вкрай втомленого від постійних уколів хлопчика. Життя дитини з інсулінозалежним діабетом зовсім не радісне. На день до 10 ін’єкцій інсуліну та 15-20 уколів для контролю рівня цукру в крові. І так щодня. А ще суворий режим життя та харчування.

Життя його мами перетворилося на пекло. Постійно потрібен контроль та оперативне реагування на показники рівня цукру в крові. Якщо рівень високий, то треба колоти інсулін, якщо дуже низький – треба дати цукерку, щоб дитина не впала в гіпоглікемічну кому. На жаль, у дітей до 6 років, які захворіли на цю хворобу, передбачити рівень цукру неможливо. Різкі коливання цукру залежать не тільки від їжі, а й від багатьох інших чинників, які неможливо передбачити. Тому потрібен цілодобовий контроль рівня цукру в крові. Цей контроль можливий завдяки цілодобовим моніторингам глюкози в крові – сенсорам.

Спочатку мама міряла рівень цукру лише глюкометром, але оскільки цукри нестабільні, то треба було це робити дуже часто. Пальці Дениса вже не витримували такого. Треба було шукати альтернативу – сенсори, але, на жаль, вони коштують дорого. Місяць користування цими приладами коштує до 5 000 гривень.

Мама виховує Дениса сама. Працювати не може, бо син потребує постійного нагляду. Бувають дні, коли дитина в такому розпачі, просто плаче і каже, чому інші можуть їсти без уколів, а йому потрібно робити уколи та ще й не один, а багато. І так все життя.

Денис дуже любить складати конструктори та кататися на велосипеді. Мріє, що колись розроблять ліки проти цукрового діабету 1 типу, або хоча б буде інсулін в іншій формі, який не потрібно колоти. Його страждання можна полегшити, забезпечивши сенсорами хоча б на певний час.