Манько Микола, 9 років, м.Полтава

Довгоочікувана дитина в батьків, Микола із народження ріс активним хлопчиком, цікавився світом, легко заводив друзів, із задоволенням відвідував садочок. З початком повномасштабної війни в лютому 2022 році родина Миколи була вимушена виїхати з рідного Харків до села в Полтавській області. Там хлопчик пішов до першого класу мистецької школи та гончарства. Окрім улюбленого гончарства, Микола проявляв успіхи в математиці та англійській мові.

Але наприкінці літа минулого року в родину прийшла справжня біда. Миколі стало дуже зле, і батьки відвезли його до лікарні. Місцеві лікарі направили хлопчика на "швидкій" до Полтави. До Полтавської дитячої лікарні Миколку вже привезли в критичному стані. Одразу реанімація та страшний діагноз – інсулінозалежний цукровий діабет. В родину прийшов страх та нерозуміння, як жити далі. Життєрадісна дитина за один день стала дорослою. Шок від перенесеного в нього й досі не минув.

Зараз Микола ходить до 4 класу, в навчанні він перший в класі. Добре допомагає мамі по дому, зараз вже вчиться готувати – це його дуже заспокоює. Любить футбол, але зараз йому лікарі не дозволяють ним займатися. Наразі Миколка навчається жити по-новому, але це вимагає по 8-10 разів на день вимірювати рівень цукру. Його бідолашні пальчики не витримують. Миколі дуже потрібні сенсори для вимірювання цукру. В селі дуже погано з роботою, більшість зароблених батьком грошей витрачається на оренду за житло. Грошей на придбання сенсорів у родині немає.

Мама хлопчика звертається по допомогу до небайдужих, щоб полегшити життя свого єдиного синочка.