Кебкал Ангеліна, 14 років, м.Чернігів

13-річна Ангеліна, на перший погляд, майже нічим не відрізняється від однолітків. Відвідує уроки, гуртки, студії, спілкується з однолітками. До чотирьох років дівчинка хворіла на звичайні дитячі хвороби, відвідувала садочок, танці, полюбляла солодощі. Але потім родину ошелешила страшна звістка: аутоімунний процес атакував підшлункову залозу дівчинки, і вона більше не продукує інсулін. Діагноз – діабет  І типу, інсулінозалежний, важка форма.

Перші декілька років життя з діабетом пройшли, як у страшному сні. Постійне проколювання пальчиків для вимірювання цукру крові, багаторазове протягом доби введення інсуліну, підйоми вночі та постійний контроль рівня цукру вдень. Все це викликало в дівчини сльози та заперечення хвороби, бажання жити звичайним життям із солодощами та смаколиками. Завжди поруч глюкометр, інсулін, ваги для точного зважування їжі та підрахунку вуглеводів, декстроза та пачечка соку на випадок гіпування. Осудливі погляди сторонніх людей, яким не подобається публічне вимірювання цукру крові та введення інсуліну шприц-ручкою.

На щастя, прогрес не стоїть на місці. Сьогодні є можливість покращити життя дитини постійним моніторингом вимірювання цукру крові та використанням інсулінової помпи. Обидва пристрої можна використовувати, не привертаючи зайвої уваги, що вже є великим плюсом для чутливого підлітка.

Від нестабільності цукрів передусім страждають нирки, очі, стопи. Ангеліна вже має проблеми з функціонуванням нирок та станом судин. Усі витрати та турбота про здоров’я доньки лежать на самій тільки мамі, яка не може власними силами впоратися з усіма фінансовими запитами на лікування, тож звертається до вас з проханням про допомогу, щоб забезпечити дівчинку сенсорами!