Дігтяренко Артур, 5 років, м.Павлоград

Артуру встановили діагноз сім місяців тому. Хлопчик потрапив у реанімаційне відділення з надзвичайно великим показником цукру в крові. Лікарі одразу призначили йому введення інсуліну. Звісно, що для родини вирок лікарів був справжнім шоком. Мама малюка ще й досі не може звикнути до нових реалій життя. Для мами це все нове, незрозуміле. Артурчик не може зрозуміти досі, чому йому багато чого не дозволено. Жінка не працює, постійно займається з синочком. У жодний садочок Артура не беруть, бо бояться відповідальності за хвору дитину.

Спочатку Артуру кололи пальчики, перевіряли рівень цукру. Це могло повторюватися до 10-12 разів на день, тому що цукор постійно стрибав, і це потрібно контролювати. Потім батьки дізналися про можливість використання сенсорів моніторингу. Користування сенсорами значно поліпшило життя малюка, але витрати на їх придбання стали вже занадто значними для скромного бюджету родини.

Окрім Артура, у мами ще є десятирічний хлопчик. Старший брат уже чемпіон України з більярду. Дитина всі свої виграші віддає молодшому братику на потреби лікування, аби він тільки одужував. Вони з мамою сподіваються, що Артуру допоможуть із придбання сенсорів, і його життя не буде настільки важким.