Барабаш Микита, 13 років, м.Рівне

Микита – мужній й талановитий хлопець, який любить малювати та гарно грає на скрипці.

Коли йому було 5 років, в родину прийшла подвійна біда. У батька діагностували онкохворобу, а у Нікіти на фоні стресу – цукровий діабет 1 типу. Мама, взявши себе в руки, правильно налаштувала хлопця на подальше життя. З таким діагнозом життя не закінчується, а лише починається новий етап. З діабетом можна звикнути жити та досягати успіхів у різних напрямках та сферах. Нікіта уже змирився зі своєю хворобою, але інколи говорить: "За що мені ця хвороба, чому я не такий як всі?". Серце мами стискається в такі моменти…

На початку шляху з діабетом для вимірювання цукру Микита користувався глюкометром. Було боляче кожного разу проколювати пальчики та й неможливо постійно контролювати зміни рівня цукру. Згодом він почав користуватися сенсорами – і життя трішки змінилося на краще.

Зараз у Микити перехідний вік й гормональний сплеск, тому контролювати рівень цукру стало важче. Хлопчик не відчуває, коли в нього гіпер- чи гіпоглікемія. З сенсорами хлопець може навіть з'їсти щось смачненьке.

Микита має ще меншого брата, мама самотужки не може забезпечити хлопця необхідними сенсорами, адже багато коштів йде на дієтичне харчування. Тому родина просить у небайдужих допомоги у придбанні сенсорів для вимірювання цукру в крові.

Долучайтеся!