Ящук Ольга, 19 років, м. Рівне

Олі 19 років. Вона цілеспрямована дівчина та старанна студентка. Навчається в університеті і наполегливо йде до омріяної професії. Дівчина прагне бути самостійною, реалізувати себе в медицині та приносити користь іншим людям. Вона хоче жити повноцінним життям - вільно мріяти, навчатися, будувати своє майбутнє і жити так, щоб хвороба не тримала її в клітці. Але шлях до цієї самостійності розпочався для Олі зовсім не так, як вона мріяла.

Її безтурботне дитинство обірвалося в одну мить, коли їй було дев’ять років. Тоді дівчина почала стрімко втрачати вагу, танула на очах, страждала від постійної спраги й не мала сил навіть на звичайні дитячі ігри. Згодом лікарня, нескінченні обстеження і діагноз, який прозвучав як вирок - цукровий діабет 1 типу у важкій формі. Для дев'ятирічної дівчинки слова про «загрозу життю» були до нестями страшними. Відтоді кожен її день - це безперервна боротьба за виживання.
Поки однолітки просто дорослішали, Оля вчилася жити за суворим режимом. Щодня понад десять проколів пальців щодня, п’ять-шість болісних ін’єкцій інсуліну, постійний страх перед тим, що рівень цукру критично впаде або підскочить. Це неймовірно виснажувало морально і фізично. Спочатку вона жила в постійній тривозі: боялася зробити зайвий крок, не так поїсти, боялася засинати, не знаючи, чи прокинеться вранці.
У той непростий час школа діабету в санаторії стала для Олі своєрідним промінчиком світла. Там її навчили розуміти своє тіло, рахувати хлібні одиниці й не здаватися. Там вперше за довгий час дівчина відчула, що не приречена і має право на майбутнє.
Наразі Оля опинилася в ситуації, коли самотужки впоратися складно. Щоб тримати хворобу під контролем і просто жити без щохвилинного страху, Оля потребує сенсорів. Це не просто зручність. Сенсори – її спокійні ночі, можливість не колоти і без того змучені до синців пальці, єдиний шанс відчувати себе у безпеці під час навчання.
На жаль, вартість цих сенсорів для Олі є непідйомною. Дівчині доводиться економити на власному здоров'ї: вона може дозволити собі сенсор лише раз на кілька місяців, хоча потребує їх щодня. Вона звертається до небайдужих людей з великою надією. Забезпечення сенсорами - питання її життя, збереження здоров’я та єдиний шанс уникнути важких ускладнень.
Допоможемо Олі не зупинятися на шляху до своєї мрії! Подаруймо їй можливість жити повноцінним життям, навчатися, розвиватися й будувати майбутнє, не дозволяючи хворобі обмежувати її.

Документи, які підтверджують хворобу дитини та згоду батьків на розповсюдження інформації ми можемо надати за вашим запитом на mail.ucccf@gmail.com