Резаєв Златозар, 14 років, м.Дніпро

Чотирнадцятирічний Златозар любить кататися на велосипеді та грати в комп’ютерні ігри, мріє про великого папугу. Дуже любить свого джунгарського хом’ячка.

Поява Злата на світ прийшлася шляхом кесаревого розтину, оскільки лікарі побоювалися,  що маленьке серце не витримає  природніх пологів. Попри все,  Злат ріс активним та здоровим хлопчиком,  хворів тільки на застуду, як і більшість дітей.  В три роки лікарі виявили поганий зір правого ока та поставили на облік до офтальмолога. Не дивлячись на те,  що садок не відвідував,  він з  успіхом пішов в школу і добре навчався.
Два роки тому життя Злата змінив діагноз «цукровий діабет 1 типу».

У перший рік через труднощі з дотриманням дієти, хлопчик близько десяти разів потрапляв до реанімації. Хвороба сильно вплинула і на його емоційний стан, він став дратівливим. Родина пройшла психотерапію й поступово Злат навчився правильно харчуватися, готувати та контролювати свій діабет.

Минулого року хлопчику встановили інсулінову помпу. Але для безпечного контролю глюкози сенсор залишається життєво необхідним. Саме завдяки йому Злат може швидко помітити небезпечні зміни рівня цукру та вчасно відреагувати. Відколі почали використовувати сенсори безперервного моніторингу,  стан хлопчика значно покращився: він перестав потрапляти до лікарні, відновив вагу, підріс і став почуватися краще.

Златозар має старшого брата, з яким у нього теплі стосунки, хоча живе він окремо. Сьогодні хлопчик живе з мамою та 79-річною бабусею. На жаль, батька вони втратили від онкологічного захворювання, коли хлопчику було лише 5 місяців. Мама не працює, оскільки весь час присвячує синові, а сім’я живе переважно на державну допомогу та підтримку старшого сина. Придбати сенсори самостійно для родини надзвичайно складно.

Родина звертається по допомогу,  адже для Злата сенсор – це безпека, стабільність і можливість залишатися вдома, а не в лікарняній палаті.