Пилипенко Настя, 8 років, м.Харків

В липні минулого року Насті стало зле. Дівчинка почала погано себе почувати, в неї болів животик. Батьки вирішили обстежити її в лікарні. Коли лікарі отримали результати аналізів, виявилося, що в дитини високий рівень цукру в сечі та ацетон. Настю терміново направили в обласну лікарню. Два дні в реанімації, потім два тижні в ендокринологічному відділені лікарні, й Насті ставлять діагноз "інсулінозалежний цукровий діабет 1 типу".

Настя з багатодітної родини з Харківщини. В неї є ще старший 15-річний брат та брат-двійнятко.

Настя та Микола народилися трохи передчасно, але до першого року життя наздогнали у розвитку інших діток. Настуня дуже любить своїх братиків, вона добра, розумна та творча дівчинка. Дуже полюбляє малювати та ліпити, робити поробки. Дівчинка дуже любить тварин, у неї є і морська свинка, і кролики, і цуцик, про яких вона дбає.

Мама дуже довго звикала до хвороби доньки та вчилася з нею жити: поступово навчилася рахувати вуглеводи в їжі, робити правильно уколи, щоб без синців. Настя ще боїться сама себе колоти. Ну і звісно головне – це контролювати рівень глюкози. Після частих вимірів від голки в дитини почали боліти пальчики, й лікарі порадили спробувати сенсори. Це дуже гарна річ, пальчики не болять, і мама спить вночі й не турбується, бо якщо рівень цукру зависокий чи занизький, сенсор подає звукове сповіщення, на яке можна відреагувати. І ще дуже зручно, коли Настя хворіє на звичайну застуду. Цукри дуже високо підіймаються, особливо вночі. За наявності сенсорів мама може вчасно зреагувати й підколоти інсулін. Але прилад цей не з дешевих, і родина не в змозі постійно їх купувати. В сімʼї працює тільки тато, а мама доглядає за дітьми, робить введення інсуліну, контролює рівень цукру, рахує вуглеводи в їжі.

Настя може вести звичний спосіб життя – ходити на танці, займатися навчанням та творчістю і не проколювати свої пальчики 10 раз на день, щоб поміряти цукор глюкометром. Їй потрібна для цього допомога.