Олефір Анна, 6 років, м.Полтава

Восени маленька Аня пішла до першого класу. Малеча старанно  вчиться читати, писати й понад усе – рахувати. Та не просто цифри – одинички інсуліну, які їй необхідно вколоти на прийом їжі. Аня хворіє на цукровий діабет І типу, і вже понад рік дитина живе за суворим графіком: чітко до хвилини розписані її прийоми їжі та уколи інсуліну.

"Мені набридли ці цукри", – часом у розпачі випалює Анна. Доки її однолітки мають привілей насолоджуватися безтурботним дитинством, ця маленька дівчинка має так глибоко зрозуміти свою недугу. Проте її життя значно полегшують сенсори для безперервного моніторингу рівня цукру – з ними Аня може інколи ходити до садочка, гратися з друзями, навіть просто їсти морозиво – хоч трішки, з цукрозамінниками, таке, яке їй можна.

Мама дівчинки, на жаль, далеко не завжди в змозі купувати донечці сенсори самотужки. Наш фонд не раз допомагав їм зібрати достатньо коштів, і саме завдяки самовідданим благодійникам Анечка мала змогу хоч краплю пізнати насолоду звичайного дитинства. Допоможіть дівчинці не залишити це в минулому!