Костенко Іван, 13 років, м.Кривий Ріг

Ваня захворів на тяжку форму інсулінозалежного діабету вже на п’ятому році свого життя. Зараз йому тринадцять, і ці роки навчили хлопця бути відповідальним. Восьмий рік Іван проходить обстеження в лікарнях, здає нескінчені аналізи та вживає багато ліків для нормального розвитку організму. Мама навчила його самостійно вимірювати глюкозу в крові. Дуже непросте завдання – вирахувати хлібні одиниці для кожного прийому їжі, щоб правильно ввести дозу інсуліну для точної компенсації. Івану потрібно суворо дотримуватися дієти. За одну добу потрібно було 8-10 разів проколювати голкою палець, щоб виміряти глюкометром рівень глюкози, та 5 разів вводити інсулін. В тиждень це понад 100 проколів, за місяць – до 500.

Навіть на перший погляд це здається дуже складним. А до цього напруження від постійного контролю глюкози. Низький рівень небезпечний для життя – це призведе до втрати свідомості, судом, сильного головного болю та навіть до коми. При високому рівні страждають всі органи людини. Неспокійні дні та безсонні ночі – це постійні супутники хлопчика та його мами.

І півтора року тому сталося щастя: Іван отримав інсулінову помпу, яка робить життя людини з діабетом набагато легшим, але для її роботи постійно потрібні витратні матеріали.

В родині працює тільки мама. Тато хлопчика має інвалідність 1-ї групи – йому ампутовано дві нижні кінцівки через захворювання. Батькам дуже важко впоратися зі всіма фінансовими витратами на постійне лікування та купівлю ліків і витратних матеріалів для помпи, щоб тримати здоров'я Івана в нормі. Мама хлопця звертається за допомогою.