Кобзар Євген, 4 роки, м.Черкаси

Коли Жені було 2 роки та 9 місяців, батьки помітили різкі зміни в поведінці свого активного та веселого хлопчика. Женя став зовсім в'ялим, почав надто багато пити вдень та вночі. Мамі хотілося відігнати найгірші думки, й вони пішли здавати аналіз на глюкозу. В той же день лікарі поставили Жені діагноз "цукровий діабет 1 типу". Дитина одразу лягла під "крапельницю" і отримала свій перший укол інсуліну. Мамі важко було повірити й прийняти таку страшну хворобу, особливо лякали сині від проколів пальчики Жені, які зовсім не встигали загоюватися.

В Черкаській обласній дитячій лікарні Женя з мамою провів три тижні. Тим часом ендокринолог дібрала дози інсуліну, а мама вчилася робити уколи, рахувати вуглеводи в їжі та тримати глюкозу крові у межах норми, хоча при діабеті це надто важко.

В лікарні мама дізналася про таку неймовірну річ, як сенсори для цілодобового контролю глюкози крові. Вони не лише допомагають значно краще компенсувати діабет, але й рятують маленькі пальчики від постійних болючих проколів. Перший сенсор Жені встановили перед випискою з лікарні, і це справді неймовірний винахід. Але він потребує постійних чималих витрат від родини, бо безоплатно державою не надається.

Женя хворіє вже рік та 4 місяці. Окрім нього, у батьків ще є донька. Працює в сім'ї лише тато, тому що мама змушена була з декретної відпустки йти у відпустку по догляду за дитиною з інвалідністю. Діабет вкрай нестабільний у малих дітей та потребує постійного контролю. Адже рівень цукру в крові дитини може як різко піднятися, так і різко впасти, що небезпечно для життя малечі. Хлопчикові потрібна допомога з лікуванням.