Барчук Вадим, 12 років, Київ.обл.

Вадим – веселий, товариський та активний парубок. Хлопцеві скоро дванадцять років, і майже чверть свого життя він живе зі страшною хворобою – цукровим діабетом. Його дитинство наповнене щоденними уколами, аналізами й постійним страхом за своє самопочуття. Замість безтурботного дорослішання, хлопчик разом із мамою рахує хлібні одиниці, носить сенсор, мусить прокидатися вночі від низького або високого рівня цукру.

Проте хлопчина не опускає руки – разом із друзями в хорошу погоду Вадим з ранку до ночі ганяє на велосипедах, вигадуючи нові чудернацькі фішки. Та не самим лише гасанням хлопці цікавляться – зібравшись у дворі, галаслива компанія починає нагадувати справжніх механіків: вони вічно щось підтягують, змазують, перевіряють гальма, обговорюють новинки тюнінгу.

Останнім часом, через гормональні зміни в організмі Вадима, рівні цукру стало важко контролювати. Бувають дні, коли підводять всі колись надійні методи: ні коефіцієнти, ні паузи не допомагають подолати стабільно високий цукор. Тому постійний моніторинг – це не примха, а життєва необхідність. Та родина не може собі дозволити постійно купувати сенсори моніторингу: доки мама у декретній відпустці з молодшою сестричкою Вадима, працює в сім‘ї тільки батько. Вадим майстерно пізнає та приводить до ладу найрізноманітніші механізми – станьте тою вирішальною деталлю, що дозволить його власному та найголовнішому працювати як слід!