Микитин Вова, 3 года, г.Николаев

Наталя - мама трьох чудових діточок: 17-річної донечки Дар'ї та синочків-двійнят Володимира та Романа, яким по 2 з половиною рочки. Ця родина з міста Миколаєва.

Так склалося, що хлопчики виявилися «поспішайками» і народилися передчасно, на 32 тижні вагітності. Пологи були важкими... і, нажаль, не обійшлося без лікарської помилки... Одразу після народження одного з хлопчиків (Вовчика) перевели до реанімаційного відділення, де він провів 9 нескінечних днів. Після реанімації два місяці мама з діточками провела у неонатальному відділенні. І нарешті все скінчилося. Нарешті вони ВДОМА… Але як виявилося згодом, то був лише початок... Початок нерозуміння того, що коїться з Вовчиком. Дитина росла, але не розвивалася. Постійний крик та плач. На всі мої запитання педіатр відповідала, що до року дитина відновиться, що зараз ковід, що не треба збирати вірус по лікарням, що він слабкий. Але ні, Вовчик не відновлювався...

Коли хлопчикам було по вісім місяців і стало явно видно різницю в їхньому розвитку, мати за власним бажанням лягла з Вовою в стаціонар неврологічного відділення обласної дитячої лікарні м. Миколаєва. І після низки обстежень дитині ставлять діагноз: симптоматична епілепсія. В мами земля пішла з під ніг...

Вовчик самостійно не сидить, не ходить, голову тримає слабко. З того часу життя мами та Вови докорінно змінилося: постійні реабілітаційні заходи, обстеження, контроль епілептичної активності, прийом протиепілептичних засобів на постійній основі. Препарати не з дешевих. Усі вищеперераховані заходи потребують значних коштів на постійній основі, яких родина Микитиних, на жаль, в достатній кількості не має.