Друзі, ця новина присвячена темі, яка завжди є складним питанням для батьків, які хочуть допомогти своїй дитині і звертаються до нас, але стикаються із супротивом своєї дитини. Чому? Тому що дитина вже доросла і боїться поширювати інформацію про себе серед знайомих. Бо дитина боїться засудження чи посмішок зі сторони свого оточення. Так чи справді варто звертати увагу на тих, хто може негативно сприйняти проблему свого товариша або знайомої? Спробуємо розібратися.

Друзі, сьогоднішній пост про майбутнє. Майбутнє, яке створюємо ми разом з вами. Прийшов час розказати вам і про інші результати нашої роботи, які є прямим наслідком рухів, що ми виконуємо в громадах.

Друзі! Ми підготували та надрукували інформаційний буклетік про можливості нашої програми допомоги. Формат буклету невеликий, в складеному вигляді - четверта частина звичайного листа А4.

Ми колись вже робили такий і роздавали батькам, що отримують від нас допомогу. До нас тоді звернулися нові батьки, що не бачили нас в інтернеті, але зацікавлені в отриманні допомоги. Так, далеко не всі активно подорожують соцмережами та мають нагоду прочитати про нашу програму. Тому ми зацікавленні, щоб наші буклети з’явились у дитячих лікарів-ендокринологів, яких відвідують батьки. Сподіваємось, що лікарі донесуть інформацію до тих, кому потрібна допомога.

Сьогодні піднімаємо дуже цікаву тему. Що перше приходить на думку батькам, яким ми пропонуємо підключати місцеву громаду до благодійних зборів? Так, вірно – сумніви. Знов збори… Нас не підтримають… Громада вже втомлена…

Ніхто не залишиться без подарунку! Святослав з Харкова чекав на свої сенсори дуже довго. Що ж, треба відмітити, що дітям з великих міст не так вже і просто залучити свою громаду до допомоги. Але ми намагаємось щось робити в цьому напрямку. Зокрема, ми розсилаємо по пошті листи керівникам місцевих підприємств с проханням допомогти дитині. І це працює. Деякі організації надають допомогу.